«Друга половина кожної зими для мене дуже контраверсійна…

Я маю чудові дати у моєму житті - наприклад, один з найщасливіших днів - 28 січня: тоді народилася моя перша донечка - Настунечка. У цьому році їй скоро буде 30.

26 лютого я одружився. 31 рік тому. І я щасливий!

Але, й все маю якусь халепу: то в аварію потраплю і на даху автвтівки у посадку влечу; то їдучи до Президента на важливу зустріч, не порушуючи пдр, знову вилітаю у посадку, рятуючи якихось богобоязнених баптистів, які, геть, не дивляться по дзеркалах, ями обʼїжджають; то з кимось, з важливих для української справи людей, посварюсь…

А у 2015-му, 21 січня, дуже невчасно, отримав поранення: контузія, рука, нога… Під Тоненьким. Мабуть, тоді моя доля і людей зі мною повʼязаних, різко змінилася. Все ж, я вдячний Богові, що ті, хто був зі мною в автомобілі «під градом» - всі живі! Всі воюють за Україну, за її волю, за честь, за славу, за народ…

І знаю точно - скільки Бог ще дасть мені життя і можливостей - все присвячу майбутній Українській Самостійній Соборній Державі…

Дякую Богу за випробування і щастя!»

Командувач Української добровольчої армії Дмитро Ярош