Начальник Служби безпеки ОШБ «Арей» про мобілізацію
Я не вірю, що в країні немає чоловіків, і у великих містах це добре видно!
І ось що я думаю.
Мобілізація має бути справедливою, як за територіальним, так і за майновим принципами. Наразі кількість військовослужбовців з села переважає, при тому, що міське населення країни становить майже 70% відсотків.
В країні близько 50 тисяч засуджених, і більше 20 тисяч перебувають у місцях позбавлення волі. Ті, хто там знаходяться, але виявлять бажання піти на фронт, мають отримати таку можливість, незалежно від ступеня тяжкості злочину. І варто облишити повчання. Під час війни за життя і свободу нації, моральним є те, що сприяє перемозі над ворогом.
СЗЧ. Чи є у нас статистика, скільки людей отримали статус втікача з тієї чи іншої причини? Ці люди мають отримати ще один шанс стати у стрій і довести, що вони воїни, якими були і раніше.
Наше політичне керівництво, особливо МЗС, можуть (і навіть повинні) провести перемовини з європейськими колегами, сподіваюсь перші кроки в цьому напрямку вже зроблені, і таки забезпечити повернення додому «заблудлих овечок». Вони теж мають обов’язок і честь захищати свою Батьківщину.
Потрібно надати можливість підрозділам на рівні батальйонів, наприклад, проводити власну рекрутингову кампанію і на принципах здорової конкуренції довести людяність і професіоналізм своїх командирів і особового складу.
Озлобленість людей зростає! Розрив між тими, хто дотичний до війни і тими, хто ще досі відмежовується чи ухиляється від неї, постійно зростає, і цю різницю треба зменшувати. Треба усвідомити, що наша Батьківщина веде екзистенційну війну із московським окупантом, який не знає милосердя і не має честі, і тому вона стосується всіх Українців як її духовних дітей. Тому серед нас не може бути байдужих, боягузів чи зрадників! Вірю, що їх нема і не буде!
Але, сьогодні вже мало просто призвати до війська енну кількість людей. Їх треба ідеологічно вишколити та підготувати. Ми добре розуміємо, що воює не залізо, а «дух одвічної стихії». Історія України не має прикладу більш ефективного, жертовного і безкорисливого служіння нації, ніж приклад українських націоналістів.
Саме ця ідеологія врятувала націю від забуття у 1920-1960-х роках, призвела до проголошення Акту незалежності та була рушійною силою, що не дозволила перетворити країну в кримінально-олігархічну диктатуру під кацапським протекторатом у 2000-х роках.
Саме ця ідеологія не дозволила різним «відморозкам» кинути країну під ноги ворогу у 2014 році. І саме ця ідеологія нині стала кісткою в горлі знахабнілих орків.
На фронті переважна більшість військових – українські націоналісти, якщо не свідомі, то стихійні, які інколи й самі цього ще не розуміють. Я бачу це по світосприйняттю людей, я чую, що вони кажуть і як розуміють ситуацію. Націоналізм як світогляд національної свободи та державотворення повинен стати основою ідеологічного вишколу українського воїна. Армія повинна мати ідеологічну складову, бо це не менш важливо, ніж зброя.
За час війни країна породила дуже крутецьких лідерів у війську, сучасних та ініціативних. Це колосальне надбання армії та країни в цілому. Вони мають стати на чолі перемоги. Бо бездарне керівництво призводить до деморалізації війська, апатії та дезертирства, робить армії дурну і негативну славу серед цивільних, і це дуже небезпечна тенденція. Армія і є народ!
І на завершення. Потрібно відкинути ілюзії, вилізти з «теплої ванни» і чесно сказати країні, що домовитися не вийде. Памʼять і кров загиблих героїв не дозволять цього зробити!
Буде бій – і буде перемога! Незалежно скільки для цього буде потрібно часу і сил!
І ми, українські націоналісти, з цього шляху не зійдемо!
Українська добровольча армія буде боротися, допоки не буде забезпечено право на Українську Самостійну Соборну Державу! А ворог, який посмів своїм брудними лапами осквернити нашу святу землю, – буде роздертий на шматки! Ідол їхньої імперської ідеології – повалений! Їхній оркостан – розділений!
Наша священна війна за свободу обов’язково має завершитись державністю нації. Ми мусимо нарешті створити могутню національну державу, як заповідали нам наші великі предки!
Аж тоді будемо мати спокій і ми, і діти наші!
Степан Ковальчик, начальник Служби безпеки Окремий штурмовий батальйон АРЕЙ УДА 129 бригада Збройних сил України