Перше деокуповане село в Донецькій області

“Я думаю, в Україні не багато батальйонів, які пройшли такий шлях, як наш підрозділ. На рахунку “Арея” дійсно багато звільнених територій, - розповідає командир Окремий штурмовий батальйон АРЕЙ УДА 129 бригада Збройних сил України Грищук Олександр, друг Македонець, котрий завжди і скрізь зі своїми хлопцями.

Ми гарячі миколаївські хлопці з півдня України, почали з відбиття Вознесенська і дійшли до Херсона. На Херсонському напрямку ми були вісім місяців. Село Орлове було першим населеними пунктом, куди ми зайшли в Херсонській області. Там вже в складі батальйону ми штурмували Велику Олександрівку. Тоді я говорив хлопцям, що дороги назад не буде, ми не зможемо евакуюватися, ми просто йдемо в один кінець. Орки чекали, що прорив буде через Іванівку і Архангельське, а ми просто переплили через річку, перебрались на човнах, плотах і зайшли в тил – ті з переляку порозбігались. 

Відновлювали втрачені позиції в Дорожнянці, Гуляйпільський район. Тоді на підготовку в нас була лише доба. Цей штурм нам чудом вдався. Ми пішли в ніч, вдарив дощ, був мороз, і орки поховались в бліндажах – вони просто пропустили, коли ми заходили. О 5 годині ранку, коли почало сіріти, ми пішли на штурм. Хлопці влаштували оркам пекло. Тоді, правда, двоє людей обморозили ноги, одному ампутували палець, іншому - кисть ноги. Хлопці ті окопи брали духом. 
У нашому батальоні завжди високий бойовий дух, тому що офіцери беруть участь у штурмах. Хлопці бачать, що вони не покинуті, що ми завжди поруч. У нас в батальйоні не “уставщина”, а побратимство. Боєць звертається до мене не “дозвольте”, а “брате комбат”, в мене так-то проблема, допоможи. 

В Донецькій області звільняли село Нескучне. До нас його п'ять разів безрезультатно штурмували, а нам вдалося це зробити. Три доби суцільного пекла. Тоді ми вирішили не заїжджати на броні, а зайти пішим порядком – вночі, закріпилися і по моїй команді почався штурм. До речі, Нескучне, це перше деокуповане село в Донецькій області. Сто вісімдесят чоловік брали участь у його звільненні. Там всі були героями. 
Можна виділити друга Февраля, бо якби не Володимир Ковалець, ми б Нескучне не взяли. Батальйон пішов на штурм, а що таке штурм? Боєприпаси закінчуються буквально через годину. Доставити БК було майже нереально, орки відрізали нам логістику мінометними обстрілами. Але це було ніщо для Февраля, він просто брав ящики і тягнув хлопцям по два кілометри. Дві доби тягав і дуже заморився. Ми знайшли йому мопед, завантажив він повний мопед і передає по рації, “база, база, в мене триста”. Ми перелякалися, “ хто “? “Мопед, порізав колеса об осколки”. Та боєприпаси він таки тоді таки доставив і передає по рації, “база, трьохсотого витягнув, роблю колеса”. При штурмі посадок Февраль отримав поранення. Під час танкового обстрілу йому відірвало ногу. 

Посадки це найважче, що можна уявити у штурмах. У населеному пункті там стіна, там погріб, забіг, заховався, а посадка – це голе поле. Дуже важко працювати в посадках. Якщо орки засіли в наритих норах, їх дуже важко звідти вибивати. Як можна попасти в ямку метр на метр зброєю, якій вже близько 60-ти років. Але ми і це навчилися. Наші хлопці одні з найкращих пілотів в ЗСУ, які викурюють орків з нір. 
Зараз ми формуємо штурмовий батальйон “Арей” і чекаємо мотивованих людей. Ласкаво просимо до батальйону “Арей”. 

Більше про подвиги штурмового батальйону “Арей” Української добровольчої армії в авторській програмі Ніна Гончарук “Герої“ на Українське радіо за посиланням в першому коментарі.